Обов’язок стосується платників податків, які не є фізичними особами та самостійно подають податкову декларацію

 

Наші публікації у ЗМІ

Вінницький апеляційний адміністративний суд переглядав постанову суду першої інстанції за позовом особи до об’єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення – рішення, податкової вимоги.

Платник – орендар земельної ділянки не погодився з рішенням податкового органу щодо визначення суми орендної плати, зазначав, що Податковим кодексом України не може встановлюватись розмір орендної плати, оскільки дане питання регулюється Законом України «Про оренду землі». Посилався на те, що податкове зобов’язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця Також вказував на те, що податковим органом при прийнятті оскаржуваного рішення невірно застосовано коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки, оскільки такий застосовано із розрахунку, як до земель несільськогосподарського призначення, в той час, як орендовані землі, такими не є.

Крім того, позивач зазначав, що відповідно до положень Податкового кодексу України податкове зобов’язання не є узгодженим, оскільки позивачем податкове повідомлення-рішення не отримано, а тому відсутні правові підстави формувати податкову вимогу.

Суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги особи, з чим погодився і суд апеляційної інстанції.

Суди встановили, що відповідач дійсно невірно застосував коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки при визначенні розміру орендної плати. Так, суди дослідили договір оренди та витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки та встановили, що цільове призначення орендованих земельних ділянок – ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а відтак, такі є землями сільськогосподарського призначення. Внаслідок цього розрахунок орендної плати є меншим на 114 640, 92 грн. В цій частині і було скасоване податкове повідомлення-рішення.

Також суди встановили, що податкову вимогу сформовано на суму неузгодженого податкового зобов’язання. Зі штампа поштового відділення на повідомленні про вручення поштового відправлення (податкового повідомлення-рішення), таке надійшло до відділення 6 липня 2016 року, 60 днів на сплату податкового зобов’язання збігають 04.09.2016, в той час, як податкова вимога сформована 1.09.2016. Вказане стало підставою для скасування податкової вимоги.

Поряд з цим, суди вказали, що оскільки податкове повідомлення – рішення надіслано платнику податку на адресу його місця реєстрації/проживання та отримано певною особою, якою поставлено підпис, відсутність підпису на рекомендованому повідомленні саме адресата, що підтверджено висновком експертизи, за наявності підпису члена сім’ї, не може свідчити про невручення/неотримання позивачем податкового повідомлення – рішення.

Суди першої та апеляційної інстанцій не погодились з позицією позивача щодо щомісячної сплати орендної плати. Так, суди зазначили, що відповідно до пункту 287.3 статті 287 ПК України податкове зобов’язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Згідно з пунктом 286.2 статті 286 ПК України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач не є суб’єктом, до обов’язку якого належить подання податкової декларації по платі за землю, адже є фізичною особою, а відтак положення статті 287 ПК України в частині щомісячної сплати податку на нього не розповсюджуються (ухвала ВААС від 04.07.2017 у справі №802/139/17-а).

Джерело: “Українське право”

Теги: